Валентина Чайковская (Израиль)
- Подробности
- Категория: Знакомство с автором
- Дата публикации
- Автор: Kefeli
- Просмотров: 201
Чайковская Валентина - родилась 15.11.1950 в Луцке (Украина). Окончила Львовский политехнический институт. Инженер-строитель. Работала преподавателем в училищах, а также в горисполкоме г. Нововолынска. В 1998 году репатриировалась в Израиль и занялась литературной деятельностью. Член СП Израиля, НСП Украины и Международной гильдии писателей, академик Международной академии ЛИК. С 2008 по 2016 гг. председатель литературного объединения «Ришон». Член правления Всеизраильского объединения выходцев из Украины. Лауреат и дипломант международных конкурсов, печатается в альманахах, журналах, в периодической печати. Обладатель премии «Её величество книга» (Париж). Автор двадцати книг. Совместно с композиторами Израиля и Украины написано более семидесяти песен. В 2021 году присвоено звание «Посла мира» по проекту «КНИГА МИРА». Семья Чайковских – семья трёх Праведников народов мира. Лауреат Первого Межконтинентального фестиваля украинской патриотической песни в США – United For Ukraine – 2022.
МОЇЙ УКРАЇНІ
Ти не думай, що я так далеко...
Простір – видумка лиш! Все в душі!
А думки, мов біленькі лелеки –
І нема для думок цих межі!
То із сумом, то з радістю лине
Ще ніким незбагненне чуття,
До поліської хатки, Вкраїно,
Звідтіля я пішла у життя.
Ти не думай, що я так далеко...
Бо крізь серце струмоче Дніпро!
Все дорожчі душі ті лелеки,
Що у Всесвіт летять, до зірок.
Це чуття нас єднає навіки
Українським звучанням своїм!
І сплітається в серці Велике,
Де земне і небесне – в однім.
ЩОСЬ РІДНЕ ПО-ЛЬВІВСЬКИ
Чи сню, чи душа затремтіла дзвіночком
Від подиху львівських каштанів в цвіту,
Що склали долоні в молитвах рядочком,
А я ще не вірю в цю зустріч святу...
У це підвечір'я, духмяне до болю,
У лебедів білих, і перше “люблю”,
Що вплетені спогадом ясним у долю,
Бо впали, мов зерна пшениці в ріллю.
Та й виросли в світле кохання, мій Львове,
Під захистом зморених каріатид,
Що нині ховають у камені знову
Щось рідне по-львівськи. Не зникло від літ!
Схилюсь на рамено коханому мовчки,
Притисну конвалій букет до грудей.
Про що нам шепочуть тендітні дзвіночки?
Можливо, про вечір щасливий оцей?
ДО НЕСТЯМИ
Царство марень в жоржинових шатах
Так подібне чомусь на Хрещатик...
В снах ввижаються київські ночі,
Де Дніпро життєдайний плюскоче.
Розчиняються в нім всі печалі,
Одинока душа на причалі
Раптом повниться світлом кохання,
І блукає по місту до рання.
Зазирає каштанам у вічі,
Боже любий! Чи є ще десь свічі,
Що палають такими вогнями?
І щемить щось в душі до нестями.
Тільки нині невтішні новини,
Щось всерéдині болісно ниє.
Вороги шлють ракети щоднини,
І сирена все виє і виє...
Скільки ж зла помістилось в істотах,
Що“братами” себе називали?
На яких народились болóтах?
Згине геть ця злостива навала!
І молюся, й нараз співчуваю
Місту, де утверди́лось кохання.
Звідкіля це прийшло, я не знаю,
Та пророчить добро зірка рання!
МЕЛОДІЯ ЄДНОСТІ
В думках зауважуєш музику мови,
Іще не зронивши ні звуку у світ,
А дзвоники в шатах шовково-лілових
На щирій цій мові шлють людям привіт.
Співає дібровонька по-українськи,
Злітає Мелодія Єдності ввись,
Мрійливо із чистих струмочків волинських
Любов промовляє, хоч стань і молись...
Бо ти народився, в чудовім цім краї,
І де б не закинула доля в житті,
Душа колискову на мові співає,
Вплітаючи спогади в серце святі.
Чи чуєш дзвіночків пісні величальні?
Крізь зими і холод – дарують тепло.
Моя Україно! Жалі всі печальні
Минуть! І заб'є з-під землі джерело.
А з ним до людей в кришталевім убранні
Увійдуть добробут і радісна мить!
І мирно, і любо не раз на світанні,
Над диво-дзвіночком бджола задзижчить.
І ТЕПЛО, І ЛЮБО
Намріяний сніг, як сльозиночка чистий,
Мов згадка далека про бабціну хату,
Де з комина дим попелясто-врочистий,
Здіймається в небо, як хмарка кудлата.
Вдяглася калина неначе до шлюбу,
Копичка із сіна стоїть, ніби дружка,
І так у душі якось тепло і любо!
Красою іскриться засніжена грушка.
І в'ється біленька до хати стежина,
Сміються різдвяно освітлені вікна,
І просто до Бога лебідкою лине
Безмовна молитва, як бабціна пісня.